Татаринцева Анастасія Максимівна, учениця 10 класу,

Херсонська спеціалізована школа №30.

Абрамова Галина В’ячеславівна, вчитель економіки,

Херсонська спеціалізована школа №30.

СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РИНКУ ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ

Сьогодні молоде покоління піклується про пошук роботи набагато більше, ніж їх

однолітки, які вступали у доросле життя ще десять років тому. У той же час, частка підлітків у

складі робочої сили на офіційному ринку праці залишається досить незначною.

 

Мета роботи: дослідити стан та умови на ринку праці неповнолітніх в Україні.

Працюючі підлітки (особи до 18 років) входять до трудових ресурсів країни. Згідно

законодавства [1-3] у трудових ресурсах України підлітки посідають місце серед осіб молодше

працездатного віку (від народження до 16 років включно); та осіб працездатного (робочого)

віку (в Україні: від 16 до 60 років).

Ринок праці неповнолітніх має певні риси: зазвичай підлітки залучені до вторинної

зайнятості, ринок має нестійкий попит та пропозиції праці, низьку конкурентоздатність в

порівнянні з іншими віковими групами, велику частку «тіньового» сектору ринку та значні

законодавчі обмеження для роботодавців.

Праця неповнолітніх у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до

повнолітніх. А от у сфері охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці

неповнолітні мають певні пільги, встановлені законодавством України.

Так на підставі законодавства, а саме КЗпП [1], допускається приймати на роботу лише

неповнолітніх осіб, які вже досягли 16 років, або осіб, які досягли 15 років за згодою одного з

батьків або особи, що його замінює. Також допускається приймати на роботу за певних умов

осіб, яким виповнилося 14 років. Усі особи, які не досягли 18 років, повинні пройти медичний

огляд.

Неповнолітнім особам під час прийому на роботу випробувальний термін не

встановлюється. Підлітки у віці до 16 років не повинні працювати понад 24 год. на тиждень, а

працівники віком від 16 до 18 років — понад 36 год. на тиждень Разом з тим заробітна плата

неповнолітнім працівникам при скороченій тривалості їхнього робочого часу виплачується в

такому самому розмірі, як і працівникам відповідних категорій, які працюють у звичайному

(повному) режимі робочого часу. Тривалість же робочого часу учнів, які працюють протягом

навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини зазначеної

максимальної тривалості робочого часу, тобто 12 і 18 годин відповідно. Неповнолітні

 працівники мають право на щорічну відпустку розміром 1 календарний місяць у зручний для

них час. Звільнення неповнолітніх працівників з ініціативи роботодавця допускається тільки за

згодою районної (міської) служби у справах дітей.

Міжнародна організація праці (МОП) рекомендує державам застосовувати працю дітей

віком від 15 років за умови, що вони завершили обов'язкове навчання. А також забороняє

використовувати працю дітей, молодших за 12 років [6].

Законодавство в Україні у сфері праці неповнолітніх [1-5] відповідає основним

положенням міжнародного права у цій сфері.

В даний час в Україні багато неповнолітніх працює в різноманітних фірмах, на

підприємствах, на базарах і тому подібне. Підлітки виконують роботу кур’єрів, продавців,

промоутерів, прибиральників, офіціантів та інше. Проте визначити скільки неповнолітніх

зайнято на ринку праці в Україні не є можливим у зв’язку з тим, що Державна служба

статистики надає дані щодо зайнятої молоді з 15 до 35 років. У статистичних даних зовсім не

відображено праця неповнолітніх з 14 до 15 років, так як такі дані Державна служба статистики

не збирає.

Також на ринку праці неповнолітніх використовується праця дітей до 14 років. На

сьогодні робота цієї вікової групи повністю перебуває поза законом і ніяк не контролюється.

Таким чином, у приватному секторі формується неконтрольоване «тіньове» працевлаштування.

Працевлаштування неповнолітніх на теперішній час є вкрай невигідним для

роботодавців, оскільки це не тільки додаткові витрати щодо оплати праці таких працівників,

часу витраченого на їх навчання, але і постійні перевірки та контроль з боку державних органів.

В Україні системні, об’ємні соціологічні, статистичні та наукові дослідження праці

неповнолітніх відсутні. Наукові дослідження цього питання проводилися лише у частині

законодавчо-правового забезпечення, або як складової ринку праці молоді [6-9] .

Виходячи з вищесказаного можна стверджувати, що у суспільстві та економіці нашої

країни назріла потреба у реформуванні ринку праці неповнолітніх, та виведення цього ринку з

«тіні».

   Отже головною метою держави у сфері праці неповнолітніх являється створення

належних умов для забезпечення прав неповнолітніх на ринку праці. Залучення осіб, які ще не

досягли 18 років до соціально корисної праці є позитивним явищем, як для суспільства, так і

для окремої особи. Про це свідчать дослідження, проведені в Німеччині і США, які показують,

що рівень зайнятості випускників через рік і через п'ять років у тих, хто в останній рік навчання

в школі працював, був вище в порівнянні з тими, хто тільки вчився [7]. Окрім цього, праця в

законодавчих межах сприяє соціальному та економічному розвитку молодого громадянина.

Висновки: Законодавче регулювання праці неповнолітніх досталося Україні з

радянських часів і не відповідає сьогоднішнім реаліям. Суворі правила для роботодавців, великі

витрати на оплату праці підліткам, заборона приймати на роботу дітей до 14 років призвели до

«тінізації» ринку праці неповнолітніх.

Тому доцільно було б спростити законодавчі вимоги щодо працевлаштування підлітка та

розробити систему податкових пільг для підприємців, які працевлаштовують неповнолітнього

на роботу, привести норми законодавства до вимог сучасного ринку і понизити вікові

обмеження, щодо працевлаштування підлітків.

Система статистичного обліку праці неповнолітніх недосконала і не відображає

реального стану у цьому сегменті ринку праці. Доцільно було б вести окрему статистику по

зайнятості підлітків з 14 до 18 років.

Ці заходи могли б стати стимулом для розвитку ринку праці неповнолітніх та виведення

його із «тіні».

Оскільки проведена робота піднімає цілу низку соціально та економічно значимих

питань потрібні подальші більш детальні дослідження в цьому напрямку.

Список використаних джерел:

1. Кодекс законів про працю України від 10.12.71 № 322-VIII [Електронний ресурс] –

Режим доступу // www.zakon.rada.gov.ua

2. «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» Закон

України від 02 лютого 1993 № 2998 ВР [Електронний ресурс] – Режим доступу //

www.zakon.rada.gov.ua

3. «Про зайнятість населення» Закон України від 05.липня 2012 № 5067 ВР

[Електронний ресурс] – Режим доступу // www.zakon.rada.gov.ua;

4. «Про охорону праці» Закон України від 14 жовтня 1992 №2694 ВР [Електронний

ресурс] – Режим доступу // www.zakon.rada.gov.ua

5. «Про відпустки» Закон України від 15 листопада 1996 № 504/96 ВР [Електронний

ресурс] – Режим доступу // www.zakon.rada.gov.ua

6. Корчун М.О. Сучасний стан молодіжного сегменту ринку праці України [Текст] /

Корчун М.О. // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. − Вип. 19.8, с.293-301

7. Подобед  Н.  В.  Проблеми  зайнятості  молоді  на  ринку  праці  України  /

Н. В. Подобед // Державне управління: удосконалення та розвиток [Текст] : електрон.

наук. фах. вид. — 2010. — № 12. — С. 22.

8. Реус О.С. Правове регулювання трудової діяльності неповнолітніх в Україні: автореф.

дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.05 [Текст] / О.С. Реус. – Х., 2003. – 22 с.

9. Теличко О.А. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського

союзу у сфері охорони праці молоді. [Текст] /О.А. Теличко // Право і суспільство - 2016 №1 -

 

С. 59-64.

Авторизація